Теоретичні засади створення освітньо–інформаційного середовища в ДНЗ. Особливості застосування ІКТ в дошкільному навчальному закладі.

Інформаційно-комунікаційні технології активно інтегруються в систему дошкільної освіти. Вже сьогодні вони використовуються в управлінні дошкільною установою, методичній роботі, у роботі з дітьми та їх батьками. Інформатизація дошкільної освіти - процес цілком об’єктивний і неминучий. У дошкільних навчальних закладах формується нове освітнє середовище, з’являються високотехнологічні інформаційні засоби навчання та розвитку дошкільнят (відеокамери, мультимедійні комп’ютери, проектори, екрани, сенсорні інтерактивні дошки та ін.). Відбувається розширення виробництва розвивальних і освітніх мультимедіа продуктів для дітей дошкільного віку (комп’ютерних ігор, електронних енциклопедій, мультфільмів, навчальних відеофільмів та програм, сайтів тощо). Зростає інтерес педагогів і фахівців дошкільної освіти до ІКТ і можливостей використання їх у своїй професійній діяльності.
 До критеріїв відбору ІКТ, що гарантують відповідність їх віковим особливостям дітей дошкільного віку, а отже придатні для застосування в дошкільних закладах, відносять:

1.   інформаційно – комунікаційні технології є розвивальними: усі засоби, які використовуються при навчанні дітей дошкільного віку, є розвивальними і навчальними за своєю природою, інші - виключаються; 
2.  сприяють співпраці та інтеграції : формують уміння дитини діяти як самостійно, так і в команді, потребують спільної діяльності з дорослим, іншими дітьми;
3.  створюють і підгримують ситуацію гри : гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, і, як імітація соціального життя, вона відіграє центральну роль у процесі засвоєння нових знань, умінь і навичок; ігрові ІКТ поряд з реальними іграшками та предметами можуть стати альтернативними моделями життєвих ситуацій;
4.  «прозорість» і наочність: функції ІКТ мають бути чітко визначеними та наочними;
5.   соціальна прийнятність: в інформаційно – комунікаційних технологіях не повинно бути сцен насильства, в іншому разі дітям нав’язуються стереотипи соціально неприйнятної, агресивної поведінки, і якщо засоби ІКТ не відповідають даному критерію, їх використання в будь-якому навчальному контексті не може бути виправданим; 

 Дозованість в часі і змісті: інтеграція ІКТ повинна підтримувати усвідомлення питань здоров’я і безпеки та залучення батьків у процес дошкільної освіти, оскільки впровадження будь-яких інновацій у процес навчання та виховання дітей має здійснюватися у тісній взаємодії з батьками
 Серед категорій ІКТ, які можуть бути використаними у практиці дошкільної освіти, можна виділити:

1. технології планування й управління; 
2. інтернет- технології й електронна пошта;
3. технології забезпечення навчального процесу та відповідні засоби: комп’ютери, проектори, сенсорні екрани, інтерактивні електронні класні дошки;
4. навчальні програмні продукти; 
5. цифрові та програмуючі іграшки тощо.

 ІКТ у дошкільних закладах створюють можливості для вирішення цілої низки завдань і, зокрема, забезпечують:

1.  розвиток психофізіологічних функцій, що забезпечують готовність до навчання (дрібна   моторика, просторова орієнтація, зорово-моторна координація); збагачення кругозору;
2.  опанування різними соціальними ролями; формування навчальної мотивації, розвиток   особистісних компонентів пізнавальної діяльності (пізнавальна активність,   самостійність, довільність); 
3.  формування відповідних віку загальноінтелектуальних умінь (серіація, класифікація   тощо);
4.   організація сприятливого для розвитку дитини предметного та соціального середовища.

 Робота з дітьми з використання ІКТ в пізнавальному розвитку дітей дошкільного віку, має базуватися на наступних принципах: Принцип наочності З представленими в комп'ютерній формі об'єктами можна здійснити різні дії, вичленувати головні закономірності досліджуваного предмета, явища або розглянути їх у деталях. Процеси, що моделюються комп'ютером, можуть бути різноманітними за формою і змістом , демонструвати екологічні та інші явища дійсності. Принцип привабливості Завдяки презентаціям діти , які зазвичай не відрізнялися високою активністю в безпосередньо освітньої та спільної діяльності , стали активно висловлювати свою думку, міркувати . Принцип систематичності і послідовності Передбачає, як з організацією пізнавального матеріалу, так і з системою дій дитини по його засвоєнню: сприйняттям з екрану, роз'ясненням вихователя , самостійною роботою. Принцип психологічного комфорту Передбачає зняття всіх стресоутворюючих факторів в освітньо – виховному процесі, створення в групі атмосфери, орієнтованої на реалізацію ідей педагогіки співробітництва, розвиток діалогових форм спілкування. Принцип цілісності Передбачає формування у дітей узагальненого системного уявлення про світ ( природу, суспільство, самому собі ). Принци Вимоги до інструментів ІКТи освітніми  Інструменти, що використовуються в перші роки навчання дітей дошкільного віку, повинні бути за природою своєю освітніми, інші - виключаються.Інструменти ІКТповинні сприятинтеграції  Інструменти ІКТ слід якомога тісніше інтегрувати з іншими традиційними видами діяльності ДНЗ (іграми, роботою над проектами тощо), що забезпечують розвиваючий характер навчального процесу для дітей.итиною  В цілому дитина повинна керувати інструментами; інструменти не повинні керувати діями дитини через програмоване навчання або через будьякий інший поведінковий алгоритм. Хоча є дані, які свідчать про те, що тренажери можуть бути ефективними у розвитку ряду навичок, включаючи запам'ятовування алфавіту і правопису , вміння рахувати й обчислювати. Складовими освітньо-інформаційного середовища дошкільного навчального закладу є: - на рівні матеріального ресурсного забезпечення – сучасні технічні засоби для широкого використання комп’ютерних та інформаційнокомунікаційних технологій (комп’ютерні класи, комп’ютерні осередки тощо), електронні бази програмно-педагогічних засобів (комп’ютерні навчальні, розвивальні програми та середовища, тренажери, електронна бібліотека, відеотека тощо), комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання і навчальні середовища для дітей дошкільного віку; - на рівні кадрового ресурсного забезпечення – вихователь, що володіє навичками роботи на персональному комп’ютері та вміє застосовувати ІКТ на рівні інтеґрації в існуючий освітній простір, адміністрація дошкільного навчального закладу, що володіє сучасними комп’ютерними та інформаційними технологіями; - на рівні інформаційного ресурсного забезпечення – підключення до мережі Internet, сайт дошкільного навчального закладу, блоки адміністрації, вихователів та вузьких спеціалістів, електронна пошта закладу тощо. 3. Методика використання окремих комп’ютерних технологій у ДЗО. Використання сучасних програм виховання та розвитку дітей дошкільного віку. Види роботи із комп’ютерними програмами. Електронні пристрої сприяють розвитку дитини, якщо вони наповнюють її діяльність новим змістом, а не замінюють її. Підтримувати інтерес дошкільників до аджетів потрібно за допомогою ігор, застосунків і функцій, які розширюють кругозір, допомагають формувати необхідні вміння. Фотоапарат — для формування пізнавальної активності Дитяче фотографування — цікавий спосіб використання фотоапарата в освітній діяльності з вихованцями старшого дошкільного віку. За допомогою фотоапарата діти можуть:  фіксувати важливі та цікаві об’єкти довкілля, явища і події — фоторепортажі «Що є цікавого в нашій групі»; «Дивне на прогулянці», «Найцікавіші сторінки книги», «Буває ж таке, або Дивовижний інтернет»;  проводити тривалі спостереження — фоторепортажі «Як ми вирощували розсаду», «День за днем — сезонні зміни»;  фіксувати етапи своєї пізнавально-дослідницької діяльності — фоторепортаж «До і після», кейс-ситуації «Що буде, якщо...?», алгоритми проведення дослідів;  зберігати інформацію з різних джерел — банк фотографій реальних подій, фрагментів з книг, зображень з монітора комп’ютера. Дитяче фотографування дає змогу дошкільникам самовиразитися, а педагогу — створити сприятливі умови для реалізації особистісного потенціалу кожної дитини. Під час аналізування фотографій, зроблених дітьми, педагог може визначити сферу їхніх інтересів: світ живої чи неживої природи, рукотворний чи соціальний світ тощо. Дитячі фотографії можна аналізувати за трьома параметрами — тематикою, дистанцією, способами фотографування. Якщо дитина цікавиться рослинним світом, то на більшості її фотографій обов’язково є рослини: кімнатні квіти, трава, чагарники, дерева і все, що з ними пов’язано. Кількість об’єктів, предметів, явищ характеризує обсяг інтересів дитини в конкретній сфері. Тож педагог має змогу визначити основну зацікавленість дошкільника. Під час перегляду дитячих фотографій педагог визначає дистанцію, з якої діти робили фотографії: від близької — до панорамної зйомки. Характер фотографій відображає особистісну дистанцію дитини у взаємодії з довкіллям та людьми навколо. Про поглиблену зацікавленість свідчить зменшення дистанції, фокусування на вибраному об’єкті. Деякі діти досліджують фотоапарат і експериментують з його можливостями. У результаті зазвичай отримують фотографії з нечіткими зображеннями — дитина намагалася фотографувати об’єкти під час руху або робила фотографії різних поверхонь, застосовуючи мікрознімання. Важливо обговорити з дітьми готові фотографії. Наприклад, запитати дошкільників: «Що ти фотографував? Чому сфотографував саме це? Як ти отримав цю фотографію? Чим відрізняється ця фотографія від інших?». Так, узагальнення та обговорення продуктів дитячої фотодіяльності дають змогу педагогу зрозуміти спрямованість, глибину інтересів кожної дитини і визначити її індивідуальну траєкторію розвитку. Диктофон — для розвитку комунікативних навичок Цікаві форми роботи можна організувати з використанням диктофона. Найефективнішими вони будуть з дітьми старшого дошкільного віку, які вміють планувати і здійснювати пізнавально-дослідницьку діяльність. Замість повноцінного диктофона можна використовувати відповідний застосунок у будь-якому мобільному телефоні. Дошкільники можуть використовувати диктофон без допомоги дорослих, а саме:  брати інтерв’ю — «Що б ти зробив із... (предмет або матеріал)?», «Як привітати маму зі святом?» тощо;  фіксувати результати спостережень і дослідів — аудіорепортажі «Яким стало сонце на початку зими?», «Що під снігом?» тощо;  фіксувати необхідну інформацію — банк аудіозаписів з відповідями дорослих і дітей на цікаву тему, аудіовистави.  досліджувати звукове оточення — як дзюрчить вода, шумить листя, співають птахи тощо. Дитина може бути інтерв’юером, тобто ставити запитання іншим дітям, педагогу, батькам, або ж сама відповідати на чиїсь запитання. Такі завдання вправляють дошкільників у вмінні вислухати одне одного, чітко відповідати, висловлювати свої думки. Під час прослуховування запису діти можуть почути себе збоку, оцінити якість мовлення, що сприяє формуванню адекватної самооцінки. А можливість багаторазово використовувати аудіозаписи дає змогу дошкільникам ділитися своїм досвідом з людьми навколо, повертатися до того чи того дослідження, поглиблювати знання. Ноутбук, планшет — для організації спільної діяльності Найбільшу кількість можливостей для використання в освітньому процесі надають ноутбук і планшет. Їх застосовують у роботі з вихованцями середнього та старшого дошкільного віку. За допомогою ноутбука і планшета дошкільники можуть:  знайти необхідну інформацію в голосовому режимі;  організувати колективний або індивідуальний перегляд відеоматеріалів за обраною темою;  провести освітній веб-квест спільно з дорослими. Дошкільники, які не вміють набирати текст, можуть скористатися пошуком інформації в голосовому режимі. Для цього існує команда «О’кей, Google», яка переводить застосунок Google в режим керування голосом. Дитина має лише озвучити, про що вона хоче дізнатися. Застосунок надає відповідь з мережі інтернет в режимі реального часу. Голосовий режим стимулює правильну вимову, формує в дитини вміння формулювати запит і самостійно знаходити потрібну відповідь. Перегляд різних типів відеоматеріалів, як-от пізнавальні відео, мультфільми та інші, значно урізноманітнює освітній процес та унаочнює для дошкільників ті чи ті аспекти теми. Так, розповідь вихователя про відомі парки розваг можна доповнити відповідними відеозаписами, а до теми про ощадливе використання водних ресурсів дібрати пізнавальний мультфільм. Освітні веб-квести — це спосіб організації спільної діяльності дітей і батьків. Він містить проблемне завдання з елементами рольової гри, для розв’язання якого використовують ресурси мережі інтернет. Під час веб-квесту дитина разом з батьками шукає, аналізує та узагальнює отриману інформацію. Педагог створює веб-квест на сайті за допомогою безплатних конструкторів або в програмі PowerPoint як презентацію. Обов’язкові елементи веб-квесту:  мотивувальна інформація — звернення до учасників; може бути у супроводі мультфільму, слайд-шоу, привітання казкових персонажів;  проблемне завдання — залежно від віку дітей, наприклад, для дітей середнього дошкільного віку — розподілити птахів на свійських і диких;  ролі і відповідні маршрути — для старшого дошкільного віку добирають реалістичні ролі, як-от фотограф, учений, турист, для молодшого — ігрові, наприклад, каченя, курча;  посилання на інтернет-ресурси — зображення, пізнавальні відеозаписи, інші матеріали, що мають художню і пізнавальну цінність;  результати і способи їх презентації — педагог проектує завчасно, це може бути роздрукована інформація, яка зацікавила дитину, набір картинок, малюнок, творчий виріб тощо. Відповідно до обраних ролей дошкільники разом з батьками шукають відповідь на запитання, що стоїть в основі проблемного завдання. Кожна дитина проходить по своєму маршруту, ознайомлюється з новими сайтами та дізнається багато цікавої інформації. За допомогою веб-квесту педагог створює умови для самовираження кожної дитини в пізнавально-дослідницькій діяльності. У дітей виникає бажання обмінятися враженнями і новою цікавою інформацією з усіма навколо. + 4. Використання Web- технологій у навчальному процесі Упродовж останніх років визначальними тенденціями у розвитку Інтернету стали нові технології, підходи, підтримки та використання Веб-ресурсів, які отримали спільну назву «Веб 2.0» і стали ключовими у розвитку Інтернетсервісів. Поняття Веб 2.0 з’явилося у 2005 році, проте дискусія щодо його осмислення та тлумачення триває і дотепер. Видавництво О'Рейлі (англ. O'Reilly Media) та комерційний організатор серії конференцій під назвою «Web 2.0» — МедіаЛайв (англ. MediaLive, сьогодні англ. CMP Technology), окреслили Web 2.0 (Веб 2.0) як поняття, яким користуються для позначення ряду технологій та послуг Інтернету, точніше його частини — всесвітньої павутини, відомої як Веб (англ. WWWeb). М. Кадемія окреслює технології Веб, як набір Інтернет-послуг і тренувань, що надають рівне право голосу кожному користувачеві. Як пише автор, такі сервіси дають можливість брати участь у різноманітних співтовариствах з метою одержання і розповсюдження досвіду. Розповсюдження знань у середовищі Інтернет залежить від функціонального використання браузера, який забезпечує особисту безпеку в процесі роботи в Інтернет, постійно здійснюючи відправлення, одержання й опрацювання інформації. Технології Веб 2.0 - це інтернет-ресурси, які допомагають учителям реалізувати поставлені цілі освітнього характеру, перебуваючи в режимі онлайн і використовуючи всі функціональні можливості та інструменти веб-простору. Веб 2.0 — це «Веб для людей». Причина успіху концепції Вебу 2.0 у простоті. Саме простота та зручність використання Веб-ресурсів забезпечили флагманом Вебу 2.0 великі активні аудиторії користувачів, які, у свою чергу, удосконалюють ці ресурси. Ці сервіси мають особливе значення для вчителів початкових класів, а також і для майбутніх вчителів, оскільки технології Веб. 2.0 є технологіями, що допомагають не лише спілкуватися, поширювати, зберігати, додавати інформацію, але й заповнювати увесь простір вільного часу та зуміти самореалізуватися. Сервіси Веб 2.0 відкривають перед вчителями такі можливості: використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів навчальних комп'ютерних програм, електронних підручників, мовних ігор, зображень і звукових файлів, які можуть бути використані з навчальною метою; самостійне створення мережного контенту (текстів, малюнків, фотографій, аудіо- та відеофрагментів тощо); участь у нових формах навчально-пізнавальної діяльності, пов'язаної як з пошуком у мережі іншомовної інформації, так і зі створенням та редагуванням власних текстів, фотографій, аудіозаписів, відеофрагментів тощо; участь у професійних наукових спільнотах, що розширює не тільки розумові здібності, а й поле спільної діяльності й співробітництва з іншими людьми. Переваги у використанні технологій Веб 2.0: доступність; мобільність; відкритість; гнучкість; необмеженість; зручність і простота в користуванні; швидкість поширення, отримання й опрацювання інформації; зворотній зв'язок; налаштування комунікації; реалізація творчих задумів; збереження і систематизація важливої інформації тощо. Ментальні карти – це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структурування інформації у візуальній формі. Характерні риси: - Ключовий об’єкт, поняття, тема розташовується у центрі. - Аспекти, поняття, запитання, теми, які розкривають чи характеризують дане поняття, зображаються у вигляді гілок, які поєднуються ключовими словами, фразами чи образами. Рух гілок залежить від структури обраної теми. Буктрейлер - короткий відеоролик за мотивами книги. Кліп по книзі. Мета – мотивувати учнів до прочитання книги.

 Етапи створення буктрейлерів:

1.  Вибір книги. 
2.  Розробка сценарію. 
3.  Підбір медіа матеріалів.
4.  Вибір програмного забезпечення.
5.  Монтаж. 
6.  Поширення буктрейлеру. 

  Інтерактивний плакат – електронний засіб, який забезпечує високий рівень наочно-образного сприймання навчального матеріалу. Інформація представлена поетапно – поступове розгортання інформації, у вигляді інтерактивних елементів. Віртуальна дошка - можливість урізноманітнювати навчально-виховний процес, візуалізувати усі матеріали, комунікувати з батьками.

 Фотоколаж – творення індивідуальної, інтерактивної композиції. Відповідні ресурси допомагають систематизувати необхідні завдання чи зображення у єдине ціле. Сервіс Web 2.0 Learning Apps. org (https://learningapps.org/create?new=375&from=pqqw17eq217), можна вважати освітнім, оскільки він розроблений для підтримки процесів навчання та викладання за допомогою невеликих інтерактивних модулів, які можуть використовуватись безпосередньо як навчальні ресурси або для самостійної роботи.
 Метою роботи є створення загальнодоступної бібліотеки незалежних блоків, придатних для повторного використання та змін. Блоки (або Вправи) не включені до конкретних сценаріїв чи програм, тому вони не розглядаються як цілісні уроки чи завдання, натомість їх можна використати у будь-якому доречному методичному сценарії.